Я посміхнуся

Возможно продолжение прошлого стиха

_________________________________

Я посміхнуся хмарам.

Ось і сонце вийде незабаром.

Я посміхнуся і йому.

Я посміхнуся назустріч йдущому коту.

Я і дощу посміхнуся.

І з хмари не зірвуся.

Я з неї світу посміхнуся.

Я посміхнуся перехожим.

Один на одного не схожим.

Я і тобі посміхнуся.

Але тут я проснуся.

Очі відкрию.

І зомлію.

Життя – це зовсім не картинка з кінофільму.

І здається тут ти не будеш вільний.

Будеш кріпаком долі.

Та тобі вирішувати по волі.

Пейзаж

По мокрій дорозі йду.

Строки нового вірша в голові несу.

Навколишній пейзаж

Дуже схожий на колаж.

Такий чудовий

Хоч й не дуже кольоровий.

Сонце за хмарами приховане.

Від всього люду сховане.

Я йду назустріч стрімкому вітру.

Звичайно хочеться взяти палітру

І розмалювати світ.

Просто хочеться здійснити свій політ.

Блакитним небо намалюю.

Дерева зеленим розфарбую.

Світ такий чудовий

Хоч й не дуже кольоровий.

Ты

Ты мой наркотик, антибиотик.
Ты моя радость.
Ты моя сладость.
Ты мое счастье,
А иногда ненастье.
Как ты не можешь понять?
Я не хочу тебя терять.
Люблю до перевернутой восемь.
А ты помнишь прошлую осень?
Как смеялись?
Как было рядом хорошо?
Молюсь чтобы ничего не прошло.
И опять мечты и песни.
Неужели никогда не будем вместе?
Хотя по суте мы и не были вместе.
Просто рядом были.
И лишь влюбленные взгляды виделли.
Что тебя люблю сказала.
И что это взаимно я знала.
Мы лишь влюбленно друг на друга смотрели.
Мы друг-другом болели.
Иммунитет плохой у меня.
Эта болезнь во мне навсегда

Она стихами дышит

На написание этого стиха вдохновила работа Аmfiro: You know, it is poetry... AGAIN
Можна сказать плагиат. Но вот, что пришло в голову то и публикую
______________________
На подоконнике сидит.
Тихо бумагой шурша.
Свой стих она пишет не спеша.
А зачем спешить,
Если никто не узнает.
Ну и что, что красиво писать мечтает.
Просто иногда так бывает.
Не хочется, чтоб знали, что стихи пишет.
Она стихами дышит.
И как Менделеев спит
И во сне новый стих видит.
Строка за строкой
Пишется история жизни.
И вроде кажется ерундой,
Но нельзя удалить мотив жизни.

Світ стає ганебний

Літаю з уявними крилами.
В голові зі своїми думками та мріями.
Живу в своєму світі.
Та в реальному житті ми кулями забиті.
Кулями багатства  за яким усі женуться.
Кулями, що владою звуться.
Людям на все начхати.
Та не потрібно Батьківщину забувати.
Деякі забули свою рідну мову.
І лише два слова складають їхню "промову".
Який в цьому вірші зміст таємний?
В тому, що світ стає ганебний.
Люди за гроші продадуться.
За славу, з ланцюга зірвуться

Тебе я забуваю

Не зважай на тих хто заважає.

Він лише твоїх нервів бажає.

Він заважав і буде заважати.

А тобі залишиться тільки потерпати.

Я завжди людям щастя бажала.

Що сама не завжди мала.

Я тебе щиро кохала.

І ти це знав.

Та все-одно плюнув у душу.

Ти мене не помічав.

Спитати в себе мушу.

Чи досі тебе кохаю.

Ні, тебе я забуваю.

Це тільки ілюзія.

Та все ж, давай будемо друзями.

Щастя тобі я досі бажаю

Та участі в цьому вже не приймаю.

***

Зайві слова - це пустота.
Вони пішли в забуття.
Поглядом можна все сказати.
В погляд можна закохати.
Цей проникливий погляд

В пам'яті назавжди.

Не йди зажди.

Я хочу тебе бачити.

Не можу собі пробачити,

Що колись на тебе уваги

Не звертала.

Але все-одно кохала.

Серце рвалось від болю.

Дати своїм почуттям волю.

Не звертати на думку оточуючих

Тобі голову морочущих.

Це твоя тільки твоя доля.

І, що тобі робити твоя воля.

Забутити й відпусти

Чи щасливо, кохаючи жити.

Ми всього лише люди

Ми всього лише люди.
Ми ходимо всюди.
Ми люди звичайні.
Ми всюди крайні.
Я ненавиджу за все себе.
Але я прошу тебе.
Живи, люби,
Літай і головне,
Про мене не забувай.
Ти на землі всього лише маленька люди.
Але ти мене велика частина.
Ти весь світ для мене.
І хоч час мине,
Я прошу тебе.
Живи, люби,
Літай, і головне про мене не завбувай.
Часом самотньо буває.
Ось тоді твоє серце про мене згадає.
Це нормальне відчуття,
Адже ми всього лише люди.
Це немов прокляття,
Кохати тебе.
Чи можна щось змінити не знаю.
Але тебе всім серцем кохаю.
Але я прошу тебе.
Живи, люби,
Чи кохай, літай,
Та головне про мене не забувай.
Ми всього лише люди...

Я знаю

Я знаю, що вмію літати.
Я знаю, що можу кохати.
Я знаю, що можна кохати вічно.
Я знаю, що це для мене звично.
Я знаю, випаковостей не буває..
Я знаю, це все доля назначає.
Я знаю, що всі мої мрії реалізуються.
Я знаю, що мої плани збудуться.
Я знаю, що таке години щастя.
Я знаю, що буде як політ не вдасьться.
Я знаю, що головне оптимізму не втрачати.
Я знаю, що головне в житті кохати!